Stepan Prociuk

Z Wikipedii, wolnej encyklopedii
Przejdź do nawigacji Przejdź do wyszukiwania

Stepan Prociuk ukr. Степа́н Васи́льович Процю́к (ur. 13 sierpnia 1964) – ukraiński poeta i prozaik, uważany za jednego z najbardziej kontrowersyjnych współczesnych pisarzy intelektualistów. Laureat wielu ukraińskich nagród literackich. Członek Ukraińskiego Oddziału PEN Clubu.

Życiorys[edytuj | edytuj kod]

Stepan Prociuk urodził się 13 sierpnia 1964 r.[1] w Kutach w obwodzie lwowskim, w rodzinie byłego więźnia politycznego. Kilka lat później rodzina przeprowadziła się do obwodu iwano-frankowskiego. Stepan Prociuk ukończył Podkarpacką Wyższą Szkołę Pedagogiczną (obecnie Uniwersytet Podkarpacki im. W. Stefanyka) oraz studia doktoranckie w Instytucie Literatury Akademii Nauk Ukrainy. Kandydat nauk filologicznych (stopień odpowiadający polskiemu stopniowi naukowemu doktora). Wykłada współczesną literaturę ukraińską na Podkarpackim Uniwersytecie w Iwano-Frankiwsku[1]. Żonaty. Ojciec dwóch synów: Antoni i Zachary

Twórczość[edytuj | edytuj kod]

Literacka biografia Stepana Prociuka rozpoczęła się na początku lat 90. Wówczas był on członkiem grupy literackiej, działającej pod nazwą Nowa Degeneracja”. W 1992 r. grupa wydała tom Nowa Degeneracja[2], do którego wszedł zbiór poezji autorstwa Stepana Prociuka pod tytułem „Na ostrzu dwóch prawd”. W słowie wstępnym Jurij Andruchowycz tak wypowiedział się o twórczości poety: „Prociuk panuje nad chaosem. Chaos panuje nad Prociukiem. To dostojni rywale.” Następnie ukazał się zbiór wierszy Apologetyka o świcie (Użgorod, 1996 r.) oraz Zawsze i nigdy (Lwów, 1999 r.) Z czasem autor oddał się twórczości prozatorskiej, rezygnując z poezji[2].

Zdaniem Stepana Prociuka, głównym tematem literatury jest ludzka dusza, a sam pisarz jest uniwersalną alegorią światopoglądu humanistycznego[3].

W 1996 r. ukazał się zbiór esejów Rycerze rysika i kawiarni (Kijów) oraz pierwszy zbiór esejów Przekroczenie w próżni.

Stryczek dla czułości[edytuj | edytuj kod]

W 2001 r. w wydawnictwie tarnopolskim Dżura ukazała się powieść „Stryczek dla czułości”, która otrzymała diametralnie różne recenzje. Kompozycyjnie powieść jest spowiedzią głównego bohatera Demiana, spowodowaną listem byłej ukochanej i charakteryzuje się kolażową kompozycją i fragmentaryzmem obrazów. Autor często odwołuje się do reportażu i publicystycznych dygresji.

Serafiny i mizantropi[edytuj | edytuj kod]

W 2002 r. iwano-frankiwskie wydawnictwo Tipowit opublikowało zbiór powieści „Serafiny i mizantropi”. W niej, zdaniem krytyków, nasila się dekadencki koloryt i zainteresowanie skrajnymi neurotycznymi stanami człowieka. Bohater powieści to refleksyjny typ inteligenta, poszukujący ideału, wiary w Boga.

Infekcja[edytuj | edytuj kod]

W 2002 r. lwowskie wydawnictwo Piramida opublikowało pierwszą powieść Stepana Prociuka pod tytułem Infekcja, która zostaje obwołana „powieścią o narodowej godności” i rok później nominowana do Nagrody im. Tarasa Szewczenki. Utwór traktuje o kryzysie moralnym i wewnętrznym rozdarciu bohaterów, ukazując typowe przypadłości ukraińskiego społeczeństwa, zainfekowanego radzieckim totalitaryzmem.

Ofiara[edytuj | edytuj kod]

Kawiarnia „Hałka”, Iwano-Frankowsk, 2007 r.

Powieść stała się odpowiedzią autora na często zadawane pytanie o porzuceniu twórczości poetyckiej. Na przykładzie losów bohatera – poety Maksyma Iszczenki – autor rozważa miejsce poety w społeczeństwie, które podporządkowane zasadom gospodarki rynkowej, powoli wyzbywa się resztek humanizmu, zaniedbując własnych obywateli. Zdaniem niektórych krytyków, jest to powieść o porażce, na którą skazana jest wybitna utalentowana jednostka w konsumpcjonistycznym społeczeństwie.

Totem[edytuj | edytuj kod]

Wydana w 2005 r. powieść opowiada o próbach odnalezienia harmonii i miłości w świecie fałszywych wartości i udawanych uczuć. Powieść została przetłumaczona na języki azerski i czeski.

Linoskoczki[edytuj | edytuj kod]

„Powszechny i chroniczny brak prawdziwego życia – to najważniejszy problem współczesności” – słowa te stały motywem przewodnim zbioru esejów, w których Stepan Prociuk analizuje problemy współczesnej literatury, poszukuje analogij w przeszłości, bezlitośnie demaskuje współczesne udawanie i fałsz.

Analiza krwi[edytuj | edytuj kod]

Do tego zbioru weszło 20 esejów, w których autor porusza egzystencjalne, literackie i polityczne tematy. Stosując klasyczną technikę analizy psychologicznej, Stepan Prociuk próbuje znaleźć odpowiedzi na odwieczne pytania o sens życia i istotę człowieczeństwa.

Unicestwienie lalki[edytuj | edytuj kod]

Ta filozoficzna powieść Stepana Prociuka porusza egzystencjalne problemy istnienia jednostki w społeczeństwie, problem samotności, poszukiwania ideałów i miłości. Bohaterowie powieści zmuszeni są do dokonywania trudnych wyborów w wędrowce przez labirynt życia.

Psychobiograficzna trylogia[edytuj | edytuj kod]

To trzy powieści („Róża rytualnego bólu”, „Maski opadają powoli” i „Czarne jabłko”) o życiu i twórczości wybitnych ukraińskich pisarzy Wasyla Stefanyka, Wołodymyra Wynnyczenki i Arhypa Teslenki. Losy bohaterów zostały przedstawione przez pryzmat psychoanalizy. Stepan Prociuk przenika w świat wewnętrzny bohaterów, łącząc dokumentalizm z fikcją literacką, wychodząc poza tradycyjne ramy powieści biograficznych.

Cienie pojawiają się o świcie[edytuj | edytuj kod]

Kolejny zbiór esejów, przepełniony magnetyzmem i egzystencjalnym naturalizmem, charakterystycznym dla stylu Stepana Prociuka. Strach przed przemijaniem, absurd, miłosna zależność, samotność, konflikt wewnętrzny – to zaledwie kilka problemów, które autor przedstawia na przykładach życia poetów (A. Puszkina, A. Achmatowej, W. Majakowskiego), filozofów (F. Nietzschego, A. Schopenhauera), i dyktatorów (A. Hitlera i J. Stalina)

Wal głową w mur[edytuj | edytuj kod]

Powieść z elementami autobiograficznymi. Opowiada o skomplikowanych relacjach umierającego ojca i syna. Konflikt ojca – niegdyś tyrana, terroryzującego rodzinę, teraz zniedołężniałego, i syna, który próbuje zrozumieć i przebaczyć – został przedstawiony z niezwykłym autentyzmem i potężnym ładunkiem emocjonalnym. Obecnie powieść jest tłumaczona na szwedzki, polski i czeski.

Bibliografia[edytuj | edytuj kod]

  • Андрусяк І. «Тотем» без табу, або Фройд подався б у двірники / І.Андрусяк // Народне слово. – 2005. – 9 грудня.
  • Антонишин С. Інфекційний час у маргінальних душах: замість передмови до нових книг С.Процюка / С.Антонишин // Березіль. – 2003. – № 1-2.-С. 177–181.
  • Баран Є. Базилевс: у царстві Стефаника / Є.Баран. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/ 2010/03/18/. – Назва з екрану.
  • Баран Є. Замах на Сфінкса / Є.Баран. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2012/02/07/114738.html. – Назва з екрану.
  • Баран Є. «Той, що вміє бути самотнім…» / Є.Баран. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bookvoid.com.ua/reviews/books/ 2010/02/08/071445.html. – Назва з екрану.
  • Бондар-Терещенко І. Ім'я троянди, або Гамбурзький рахунок Степана Процюка / І.Бондар-Терещенко // Кур'єр Кривбасу. – 2002. -№ 153.-С. 168–172.
  • Боронь О. «Філологічна» проза С.Процюка / О.Боронь // Слово і час. – 2002. -№ 5.-С. 59-61.
  • Громенко С. Чому Степан Процюк не пише детективи? / С.Громенко – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/ books/2010/12/14/102237.html. – Назва з екрану.
  • Гросевич Т. Роман Степана Процюка «Тотем»: герої, проблематика / Т.Гросевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://alkos.if.ua/ 2009/04/07/40/- Назва з екрану.
  • Карп'юк В. Про заробітчан і доброзичливців або Короткий огляд критики на нові книги Степана Процюка / В.Карп'юк [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/ 2010/07/19/. – Назва з екрану.
  • Матюша В. Творчість Степана Процюка / В.Матюша // Українська мова і література. Шкільний світ. – 2009. – № 17-19. – С. 35-44.
  • Мельник В. «Інший» Процюк: Творець українського психіатричного роману про нову книжкову серію, своїх героїв та про себе самого / В.Мельник // Україна молода. – 2007. – 14 березня (№ 46). – С. 9.
  • Мельник Ю. СвітлоТіні Степана Процюка: у пошуках виходу з лабіринту / Ю.Мельник [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid. com.ua/reviews/books/2011/12/07/071106.html. – Назва з екрану.
  • Пастух Б. Алегорія порожньої краси / Б.Пастух [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/05/08/ 071216.html.- Назва з екрану.
  • Пастух Б. Прогулянка по линві / Б.Пастух [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2008/07/25/bohdan-pastuh-prohuljanka-polynvi.html. – Назва з екрану.
  • Пастух Б. Психоісторія Василя Стефаника від Степана Процюка / Б.Пастух // Українська літературна газета. – 2010. – 3 вересня (№ 18). – С.4.
  • Пастух Б. Психографія у шатах слова / Б.Пастух [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bukvoid.com.ua/reviews/books/ 2010/07/19/. – Назва з екрану.
  • Пастух Б. Степан Процюк: «Я не шукав середин…» / Б.Пастух // Літературна Україна. – 2010. – 24 червня. – С. 8.
  • Сидоржевський М. «Наші підлі і скупі часи»: Роман С.Процюка «Інфекція» / М.Сидоржевський // Літературна Україна.-2003.-20 лют.-С.3.
  • Скорина Л. Троянда і біль: історія життя на грані / Л.Скорина // Слово і час. – 2010. – № 9. – С. 107–113.
  • Скорина Л. Відпустити минуле: С.Процюк «Бийся головою до стіни» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/ books/2012/02/19/085100.html. – Назва з екрану.
  • Соловей О. Апологія життя, апологія страждання / О.Соловей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/ books/2011/06/19/092959.html. – Назва з екрану.
  • Соловей О. Загублена українська людина / О.Соловей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/05/11/ 182643.html. – Назва з екрану.
  • Соловей О. Перед самотнім дзеркалом / О.Соловей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/ 2012/01/05/115544.html. – Назва з екрану.
  • Соловей О. Свято, яке не з тобою: Роман С.Процюка «Інфекція» / О.Соловей // Кур'єр Кривбасу. – 2002. – № 157.- С.140-148.
  • Соловей О. Штука, яка вбиває [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://litakcent.com/2010/06/09/dvi-knyhy-pro-vasylja-stefanyka.html. – Назва з екрану.
  • Соловей О. Який-небудь інший сад і його неможливість / О.Соловей. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2011/10/20/153249.html. – Назва з екрану.
  • Терлецький В. Оранжева квітка на чорному тлі: Проза С.Процюка / В.Терлецький // Березіль. – 2002. – № 5-6.- С.173-175.
  • Харчук Р. Нова love story від С.Процюка / Р.Харчук // Кур'єр Кривбасу.- 2007. – № 206-207. – С.347-352.
  • Харчук Р. Сучасна українська проза. Постмодерний період: Навчальний посібник. – Київ: ВЦ „Академія”, 2008. – 248 с.
  • Чопик Р. Без позерства та фальші. Новий роман Степана Процюка про Василя Стефаника викликав резонанс / Р.Чопик // День. – 2010. – 24 вересня (№ 172-173). – С. 5.
  • Юрчук О. Колоніалізм як інфекція в романі „Інфекція” С. Процюка / Юрчук О. У тіні імперії: Українська література у світлі постколоніальної теорії: монографія / Олена Юрчук. – К.: ВЦ „Академія”, 2013. – С. 139-146.

Przypisy[edytuj | edytuj kod]

  1. a b Процюк Степан, Grani-T [dostęp 2017-01-29].
  2. a b Artykuł: Spotkanie autorskie ze Stepanem Prociukiem, cz.1 - Bookeriada, „Bookeriada”, 20 maja 2014 [dostęp 2017-01-29] (pol.).
  3. Степан Процюк: «У кожного свій колір справжності», ЛітАкцент [dostęp 2017-01-29].

Linki zewnętrzne[edytuj | edytuj kod]